Батькам

Як підтримати дітей у непростий час війни?

Перш за все, будьте поруч. Ми — головне джерело підтримки для наших дітей. Дотик, обійми, щирі розмови та спільна діяльність — це прояв любові і присутності. 

Намагайтеся бути прикладом, адже діти дивляться на нас і наслідують нашу поведінку. Можна розповісти дитині про те, що вам допомагає у складних ситуаціях.

Залучайте дитину до чогось корисного. Це допоможе скинути нервове напруження. Вдома чи в бомбосховищі — знайдіть можливість вчитися, малювати, гратися. 

Поповнюйте внутрішній «павербанк» дитини. У цей складний час психоемоційних навантажень ми і наші діти потребуємо більше «підзарядки». Організуйте день так, щоб у дитини був сон, смачна їжа, гра з улюбленцями, фізична активність, читання книжок, теплі розмови тощо. 

Як говорити з дітьми про війну?

Будьте відкриті до обговорення теми війни. Діти хочуть розуміти, що відбувається. Слухайте їх і чесно відповідайте на запитання. Якщо ви не знаєте відповідей, розмірковуйте і шукайте їх разом із дитиною.

Пояснюйте через казки, малюнки або історії. У казках діти знаходять приклади поведінки або мудрі думки, а у малюнках можуть показати, як вони бачать війну.

Говоріть з дитиною про почуття. Діти тривожаться, сумують, зляться та хвилюються так само, як ми. Покажіть, що ви розділяєте ці почуття. Завдяки цьому дитина не залишиться з ними наодинці.

Дайте надію. Мова не про псевдооптимізм. Надія — це про Світло, яке завжди перемагає темряву, попри біль та втрати

Золоті правила 

Говорячи про складні, багатогранні та часто дуже індивідуальні складові поняття «мистецтво виховання», можемо зробити стислий висновок, сформулювавши основні, перевірені часом і людьми  істини. Думаємо, що наведені вислови не стануть для батьків одкровенням, але сподіваємося, що, пригадавши їх, вони неодмінно зроблять висновки та змінять стосунки з дітьми на краще.

1.  Любов не має умов.

2.  Діти виховуються на прикладах, а не на критиці, настановах і порадах.

3.  Із власними руйнівними емоціями слід прощатися( маємо на увазі гнів, роздратування, образу, провину, страх тощо).

4.  У вирішенні багатьох проблем допомагають розуміння, пробачення та взаємодія.

5.  Батьки правильно виховують дітей через хороші стосунки між собою.

6.  Не принижуйте дитину.

7.  Навчиться просити вибачення в дітей.

8.  Розмовляйте з дітьми про все.

9.  Не користуйтесь «дитячою» мовою у спілкуванні з малечею.

10.  Стосунки з дітьми повинні мати в основі дружбу.

11.  Ніколи та ні з ким не порівнюйте своїх дітей.

12.  Кожна людина має право на самовираження

13.  Під час виховання не існує дрібниць, на які можна не звертати увагу

14.  Місія батьків – підготувати дітей до самостійного життя.

15.  Запас любові, мудрості, терпіння та наполегливості батьків має бути невичерпним!

Виховання дітей – це мистецтво, у якому кожен із батьків має вдосконалюватися протягом усього життя.

Пам'ятки для батьків

1. Дивіться на свою дитину як на самостійну особистість.

2. Говоріть з нею про деякі плани, що стосуються домашнього господарства, наприклад, що купити, що поправити, що заощадити, щоб дитина відчувала себе членом сімейного колективу.

3. Весь час доводьте своєю поведінкою, що вмієте тримати слово.

4. Тримайте себе так, щоб дитина не боялася йти до вас з будь-яким питанням навіть тоді, коли відчуває, що питання делікатне.

5. Перш ніж присоромити або покарати дитину, намагайтеся зрозуміти, з яких спонукань вона скоїла свій вчинок.

6. Не поводьтеся з нею весь час як з маленькою.

7. Не балуйте і не робіть за неї те, що вона могла би робити сама.

8. Використовуйте в повсякденному спілкуванні такі фрази. Наприклад: «Мені добре з тобою ...», «Мені подобається, як ти ...», «Ти, звичайно, зробиш все правильно ...», «Як добре, що ти у нас є ...» і ін.

9. Підтримуйте успіхи дитини, проводьте з нею вільний час.

10. Конструктивно вирішуйте конфлікти. 

Поради психолога

1.                     «Відчуй дитини».

Батькам пропонується відчути в повсякденному спілкуванні з дитиною моменти його різних переживань і називати їх при зверненні до дитини: «ти засмучений ...», «тебе радує ...».

2.                     «Що нам повинні діти?»

Помітити, скільки разів під час розмови з дитиною  було вимовлено слово «повинен». Відчути, як реагує дитина на слово «повинен», спробувати замінити це слово іншим, відзначити реакцію.

3.                     «Наскільки ви приймаєте свою дитину»

Протягом 2-3 днів підрахуйте, скільки разів ви звернулися до дитини з емоційно позитивними висловлюваннями (радість, вітання, схвалення, підтримка) і скільки з негативними (докори, зауваження, критика, звинувачення та ін.). Якщо число позитивних дорівнює числу негативних, то зі спілкуванням все благополучно.

4.                     «Радісна зустріч»

Уявіть, що зустрічаєте кращого друга. Як ви показуєте, що він дорогий вам і близький? Тепер уявіть, що це ваша дитина, яка приходить додому зі школи, і ви показуєте, що раді його бачити. Тепер це треба проробити насправді до всіх інших слів і питань. Добре б продовжити цю зустріч в тому ж дусі протягом декількох хвилин.

5.                     «Я-повідомлення»

Спробуйте говорити від першої особи. Повідомте про себе, про своє переживання, а не давайте характеристику дитині і її поведінці.

6.                     «Ти мені дорогий»

Обіймайте вашої дитини не менше чотирьох разів на день (звичайні ранкове привітання і поцілунок на ніч не рахуються). Непогано то ж робити і по відношенню до дорослим членам родини. Зверніть увагу на реакцію дитини, та й на свою власну.