«Атрофія совісті»

То був  страшний  навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україн іочі

І душу міцно завязали…

У  минулому столітті народ України пережив страшні голодомори 1921-1922, 1932-1933, 1947років. Найжорстокішим був голод  33-го року. Минуло з того часу 80 років, мільйони синів і доньок України, мільйони невинних  людей, наших рідних і близьких, були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і здійснив терор нашого народу. Нам хотіли винести вирок смерті. Голод – це не тільки смерть, це знищення  моралі, втрата ідеалів, занепад культури.  

У знак пам’яті жертв Голодоморів, тих, хто не зміг прожити щасливе життя, у Запорізькій школі-інтернаті «Джерело» був проведений цикл заходів, присвячених вшануванню пам’яті загиблих.

Оформлений тематичний стенд «Вони пішли у вічність» допоміг учням школи осмислити той масштаб трагедії, яка відбувалася протягом 32-33 років, виставка у шкільній бібліотеці ознайомила вихованців з творами авторів, які не лише на папері відчули біль та страждання українського народу, але й самі пережили той страшний геноцид.

Вихователем старшої школи, Ларисою Арзамасковою, була проведена година пам’яті «Цінуй його, бо він святий», присвячена найціннішій святині нашого народу – хлібу. 

Вона закликала дітей бути вдячними Господу за те, що сьогодні на їхніх столах кожного дня є свіжий, запашний  хліб –  білий, чорний, сірий, на всі смаки. Подякувати батькам за те, що вони частують їх печивом, тістечками, булочками. Тож кожен з нас неодмінно має пам’ятати цю хвилину і цінувати хліб як дарунок Бога. Хвилина пам’яті  із запаленими назавжди залишить у серці пам’ять про біль нашого народу.

Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну душу зігріє в цю мить

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І увічність до Бога вона відійшла.

Творча група